Гора Горган Ілемський

     Гора Горган Ілемський - вершина, що входить до складу масиву Горгани. Висота гори становить 1587 м. над рівнем моря.

  Один із можливих варіантів підйому на гору Горган Ілемський – із Німецької полонинки (1290 м н.р.м.). Тут досить часто можна зустріти сліди близького перебування звірів, особливо вже потім, при спуску з Аршиці. У кінці полонинки стоїть вказівник – до Горгану ще 2 км, ця відстань займає приблизно півтори-дві години ходу. На початку лісу одразу видно жовті маркери (маршрут до Горгану Ілемського починається ще в с.Мислівка) – за ними й слідуємо. Стежкою, суцільно вкритою пружним мохом, нескладно йти; правда, час від часу доводиться перелазити через повалені дерева й оминати маленькі потічки, утворені таненням снігу. Траверсом обходимо заліснену вершину, що передує Горгану Ілемському. Уже ближче до самої вершини починають зустрічатися кам’яні брили – чим далі, тим дрібніші і частіші. 

     Сама верхівка гори – безліса, вкрита кам’яними розсипами («греготами») і чагарниковою сосною гірською («жерепом»). Назва «грегот» утворилася від характерного глухого звуку, що супроводжує обвали каміння, - «камені грегочут», а саме слово «горга» у  перекладі з румунської означає «брила каменю; ущелина». Видно, що жереп тут іще молодий, а тому відносно невисокий – до 1 м. Спочатку навіть цікаво ним проходити – таку сосну, крім Горганів, мало де зустрінеш, та й пахне вона приємно. До речі, місцеві жителі розповідають, що на початку 50-х років радянські війська, борючись із повстанцями, які переховувались на Горгані Ілемському, обстрілювали цю вершину напалмом. Саме тому жерепу на ній небагато, порівняно з іншими вершинами Аршиці, та й він ще відносно невеликий. Очевидно, раніше його там зовсім не було. Крім того, на цій горі досить багато ягіднику чорниць та брусниці – впродовж усього літа можна ласувати смачними високогірними ягодами. Навіть у травні там можна знайти торішні брусниці – ще смачніші, аніж улітку, бо абсолютно не гіркі.

Чудові краєвиди відкриваються із Горгана Ілемського – на південний схід тягнеться хребет Аршиця, скільки око бачить, увесь покритий жерепом і де-не-де – кам’яними розсипами. На південний захід – Яйко Ілемське,  ще один популярний об’єкт туристичних маршрутів. Удалині видніється практично повністю засніжена гора Грофа, трохи ближче й лівіше від неї – Кінь Грофецький.

Із Горгана Ілемського веде маркований маршрут на Яйко Ілемське – перехід на цю гору займає приблизно чотири-п’ять годин. А можна йти далі по хребту Аршицею. Перевага другого варіанту в тому, що перепади висоти незначні + пейзажі просто неймовірні. Усе решта – один величезний мінус. Якщо на першу після Горгану Ілемського вершину ще веде сяка-така стежина, то, дійшовши до першого ж кам’яного розсипу, вона обривається – і лишається суцільний жереп. Причому значно більший – до 2-3 м. Якщо на Горгані можна було просто переступити через окремі гілки, то тут узагалі рідко доводиться ставати на землю – буквально переходячи з гілки на гілку, напрочуд легко уявляєш себе білкою. На перших порах нормально – можна перевірити себе на вміння тримати рівновагу, балансуючи на гілляках під подувом сильного вітру, що завжди віє на вершинах. Але з кожним кроком настрій усе більше й більше псується: ноги, втомлені жерепом, відмовляються йти далі, подертими руками постійно треба прокладати собі дорогу крізь суцільні хащі, і мимоволі в голову лізуть думки типу «і як мене занесло на цю Аршицю?», «чого б то не піти з Горгану Ілемського на Яйко Ілемське?»… Тут дуже легко впасти, задивившись на інші вершини чи просто задумавшись. Правда, приземлення не таке вже й болюче – пружні гілки стримують падіння, але вставати і йти далі після того ой як не хочеться…

Коли врешті-решт уривається терпець дертися жерепом, можна спокійно спуститися вниз схилами Аршиці, місцями оминаючи круті урвища, і вийти на стежку чи до одного з потічків, які неодмінно виведуть на дорогу. Йдучи нею, виходимо до одного з сіл (Мислівки чи Осмолоди), одночасно милуючись видом знизу на гору Яйко Ілемське.