Гора Петрос

       Петрос — гора, одна з найвищих вершин хребта Чорногора (2020 м), знаходиться на північному-західному кінці хребта між горами Шешул і Говерла у Рахівському районі Закарпатської області. Західний і південно-західний схили гори круті з численними кам'яними розсипами, північний та північно-східний — урвисті, зі скельними виступами. Є давньольодовикові форми рельєфу. Складається з пісковиків. Вершина вкрита переважно субальпійською рослинністю. Поширені чагарники (яловець сибірський, рододендрон) і ялинові ліси (до висоти 1530-1600 м). Взимку на Петросі досить часто сходять лавини. Є туристичний притулок на південних схилах нижче полонини Рогнеска.

     Гора Петрос - дуже популярний об'єкт туризму; для альпіністських сходжень має категорію 1Б (тільки взимку). Категоруванню підлягає маршрут по південно-східному ребру. Воно дуже стрімке, проте тут збирається менше снігу і нема небезпеки сходження лавин. На шляху, якраз на ребрі, є три "жандарми" - скельні виступи висотою по 8-12 метрів. Піднімаючись на вершину взимку, потрібно строго дотримуватись потрібного маршруту, і ні в якому разі не спокушатися на бажання траверсувати схил, йти серпантином, як зазвичай це роблять влітку. В такому разі є велика небезпека підрізання схилу чи ще гірше кулуару, а це може спровокувати лавину.

     На фотографії вказано маршрут на гору Петрос по південно-східному ребру (червоним кольором) та лавинонебезпечні зони (синім кольором). Українські Карпати - це, певна річ, не Кавказ чи Альпи, але і тут лавини трапляються досить потужні. Зрештою, опиниться людина під 5-ти метровим шаром снігу, а чи її присипле всього метровий шар, все одно вибратись самотужки буде практично нереально. На жаль, більшість випадків сходження лавин на людину закінчуються трагічно. Сумна статистика показує, що навіть якщо людина виживе протягом ходу лавини, але її не витягнути за перші 15 хвилин, то шанси на порятунок падають вдвічі. Після години часу, як би це плачевно не звучало, але шукають вже не живих... І не варто вірити в байки, які повчають, що треба робити при попаданні під сніг, мовляв зорієнтуватися в просторі і видрапуватись на поверхню. Ті одиниці, що вижили, розказують зовсім інші речі: немає орієнтації в просторі, страшно, немає чим дихати, скрізь сніг, нестерпно холодно, поворухнутися неможливо. Кажуть, що навіть чути, як зверху ходять люди, чути, як вони розмовляють... А людину, що засипало, не чути зовсім, як голосно б вона не кричала. Тому не варто недооцінювати небезпек, які є в горах, особливо в зимовий період. Як кажуть, гори не пробачають помилок, а тільки іноді дарують другий шанс...