The best and worst extramarital affair dating sites on the web We ve tested

 

 Східні Бескиди. Сколівські Бескиди

Східні Бескиди - це частина гірського масиву Бескиди (поділяється на східні та західні), що лежить у Східних Карпатах. Масив Бескиди знаходиться на території одразу чотирьох держав (України, Польщі, Чехії і Словаччини) між долинами рік Мізунки та Морави. Максимальна висота масиву - 1725 метрів над рівнем моря (гора Баб'я Ґура, кордон Польщі та Словаччини). Найвища ж вершина Східних Бескидів - гора Магура висотою 1362 м. Вершини в Східних Бескидах округлі, з пологими схилами. Це зумовлено тим, що тутешні гори складаються в основному з вапняків та пісковиків, які легко піддаються впливу кліматичних чинників.

Щороку Східні Бескиди відвідує багато туристів. Сюди приїжджають прихильники як спокійного відпочинку в комфортних туристичних містечках (Трускавець, Східниця), так і любителі активного відпочинку. Добре відомі фортеця Тустань та Скелі Довбуша також знаходяться на території Східних Бескидів, а ще тут є Національний природний парк "Сколівські бескиди", Надсянський регіональний ландшафтний парк, Поляницький регіональний ландшафтний парк, ландшафтний заказник Бердо. Крім того, саме тут беруть свій початок такі річки як Дністер, Стрий та Опір.

Східні Бескиди долиною річки Стрий в свою чергу поділяються на Сколівські Бескиди та Верхньодністровські Бескиди.

Сколівські Бескиди. Географічне положення

Це великий гірський регіон у Львівській і частково Івано-Франківській областях у межиріччі річок Опору, Стрию та Мізунки. Сколівські бескиди простягаються з північного заходу на південний схід широкою смугою (18 – 30 кілометрів) довжина якої становить понад 100 кілометрів. Орографічно  Сколівські бескиди межують з Передкарпаттям з північного сходу, з Верхньодністровськими Бескидами з північного заходу, Верховинським Вододільним хребтом та Стрийсько-Сянською Верховиною відповідно з півдня та з південного заходу, і, нарешті,  з Горганами з південного сходу. Межею між Горганами і Східними Бескидами (і зі Сколівськими Бескидами в тому числі) є ріка Мізунка.

Карта Сколівських Бескидів

Сколівські Бескиди карта 

Загальна інформація про Сколівські бескиди

Імовірно, назва масиву походить від назви міста – Сколе, яке розташоване орієнтовного в його центрі.

 Типові висоти близько 800 – 1000 м, найвища точка – гора Магура (1362 м).

Даний гірський район являє собою систему паралельних асиметричних хребтів (Рожанка, Зелем'янка, хребет Парашки, Сколівський, Орівський і Береговий), що розчленовані поздовжніми вузькими і широкими поперечними долинами рік Дністра, Стрию та Опору. Будова породи – переважно фліш, що загалом є характерним для Карпат. Тут зустрічаються корисні копалини, зокрема, нафта, калійні солі, озокерит, будівельні матеріали та інші. Також є чимало джерел мінеральних вод.

Ліси у Сколівських Бескидах переважно букові та смерекові, з домішками ялини та ялиці. У високогір’ї частково залишилися корінні субальпійські луки.

Хребти та вершини в Сколівських Бескидах

Схили хребтів є асиметричними: північно-східні схили хребтів круті; південно-західні – більш пологі. На території Національного природного парку “Сколівські Бескиди” головні тектонічні структури представлені такими хребтами – скибами Сколівських Бескид: Сколівської з головними вершинами гора Ключ (929,7 м на рівнем моря), гора Кучера (938 м), гора Діл (899,3 м), гора Перехресна (892 м), гора Ясенець (806 м). В північно-східному напрямку скиба поступово переходить пологими схилами в долину річки Стрий. Південно-західні схили скиби без чітких меж переходять у скибу Парашки (хребет Парашки).

Найвищими хребтами Сколівських Бескид є хребет Парашки (скиба Парашки) і хребет Зелем’янка.

Скиба Парашки представлена такими вершинами: Парашка (1268,5 метрів над рівнем моря), Зелена (1227 м.), Тимків Верх (1227 м.),  Великий Верх (1177,5 м.), Оброслий Верх (1177 м.), Корчанка, Щавина, та інші.                       Вигляд на основний хребет Парашки з гори Корчанка 

Хребет складається з окремих блоків, що мають відповідно південно-західне та північно-східне простягання. З південного сходу до скиби Парашки прилягає хребет Серединний (Мальманстальська складка), найвищими вершинами якого є гора Кривий Верх (1072 метрів над рівнем моря), гора Виднога (абсолютна висота 1132,4 метрів) та гора Липовали (944,2 метрів).

Наймасивнішим скибоутворенням є скиба Зелем’янки. Гірські блоки чітко розмежовані глибокими річковими долинами, які простягаються в напрямку на північний-захід. На відміну від хребта Парашки, тут цілком чітко виділені масиви округленої форми з полівершинними завершеннями хребта. Найвищими вершина скиби Зелем’янки є гора Магура (1362 метрів), гора Мутна (1261 м.), гора Широка (1265 м.), гора Буковець (1258,9 м.), гора Лопата (1211 м.), гора Кремінка (1135,5 м.), гора Кіндрат (1107 м.), гора Секул (1057 м.), гора Перекоп (1057 м.), гора Кечера (911 м.), гора Полонинка (906 м.).                      Початок хребта Зелем'янка (зі сторони міста Сколе) 

Ще однією частиною Сколівських Бескид (південно-західна частина) є так звана внутрішня скиба, яка простягається на північний захід. Хребет монолітний, проте густо посічений верхів’ями приток річки Стрий. Найвищими вершинами хребта є гора Високий Верх (1176 метрів н.р.м.), гора Мінчол (1035 м.), а також безіменна гора заввишки 1226 метрів, яка знаходиться на південному-сході масиву.

Між скибою Зелем’янки і внутрішньою скибою виділяються два практично паралельні безіменні хребти з чітким формуванням конусоподібних вершин. Простягання річкових долин (річка Бутивля та річка Рибник) повздовжнє (північно-західне). Абсолютні висоти вершин цих хребтів становлять  1226, 1216, 1130, 1120, метрів.

Національний природний парк Сколівські Бескиди

Історія створення парку Сколівські бескиди

Національний парк “Сколівські Бескиди” було створено на базі Сколівського лісового заповідника загальнодержавного значення, частини території ландшафтного заповідника загальнодержавного значення Зелемень”, ландшафтного заповідника місцевого значення Майдан, а також заповідних урочищ Журавлине”, “Дубинське та Сопіт указом Президента України від 11 лютого 1999 року, номер наказу 157. Сколівський лісовий заповідник для охорони корінних ялицево-букових і букових лісів був створений ще в 1983 році.

Парк “Сколівські Бескиди” створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання ландшафтів західної частини Українських Карпат з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення (з указу Президента). Парк ввійшов до складу природно-заповідного фонду України.

Значна частка території, яка ввійшла до складу Національного природного парку Сколівські Бескиди, тривалий час піддавалася господарському впливу. Типовим видом діяльності тут були промисли, що пов'язані з лісом. Переважно тут торгували кругляком, сплавляли його річками, а також вивозили залізницею. Велика кількість деревини використовувалася для виробництва поташу, що в свою чергу використовували при виплавці металу, виробництві скла тощо.

Потужна організована деревообробна промисловість сформувалася в краї з кінця XIX - початку XX століття з центром у місті Сколе. Крім того, набула розвитку гірничодобувна промисловість. У кар'єрах (с. Гребенів та м. Сколе) добували камінь. А ще пізніше (з 20-х років XX століття м. Сколе, а також навколишні села - Гребенів, Корчин, Коростів та інші стають центрами масового зеленого туризму. Саме краса навколишньої гірської природи і дали поштовх розвитку туризму та створенню в Сколівських Бескидах природоохоронних територій.

Ще перед  Другою світовою війною в околицях м. Сколе працювало багато приватних санаторіїв і пансіонатів. А вже з  60-тих років XX століття територія, яку займають Сколівські Бескиди, знову набуває туристичного значення. З того часу тут активно будуються туристичні бази, пансіонати, піонерські табори. Сьогодні на території Національного природного парку Сколівські Бескиди діє понад 20 великих баз відпочинку та пансіонатів і значно більша частина приватних садиб. Хороші можливості для розвитку туризму в межах природного парку є, зокрема, в селах Гребенів, Корчин, Урич, Майдан, Росохач, Крушельниця, Завадка, Підгородці, та ряд інших.

Загальні відомості про Національний природний парк Сколівські бескиди

Парк розташований на півдні Львівської області в басейні річок Стрий та Опір. В адміністративному відношенні Національний парк “Сколівські Бескиди” "знаходиться в межах Сколівського, Турківського і Дрогобицького районів. Площа Національного природного парку “Сколівські Бескиди” 35 684 гектарів. Висоти гір на території парку коливаються в межах 600 – 1268 метрів над рівнем моря. Найвища вершина - гора Парашка (1268 м). На річці Велика Ріка, витоки якої знаходяться під Парашкою утворився водоспад Гуркало, а також є Східницьке родовище мінеральних вод.

На території парку є ще один однойменний водоспад - Кам'янецький, утворений на річці Кам’янка. Також у “Сколівських Бескидах” розташований державний історико-культурний заповідник Тустань” (наскальне місто-фортеця).

Із Сколівськими Бескидами межують ще два низькогірних райони, це Верхньодністровські Бескиди і Стрийсько-Сянська Верховина.

Верхньодністровські Бескиди

Верхньодністровські Бескиди є частиною Східних Бескид. Масив знаходиться в межах Львівської області. На північному-сході межує з Передкарпаттям, на півдні зі Сколівськими Бескидами, а на південному-заході зі Стрийсько-Сянською верховиною. Типові висоти – 700 - 800 метрів н.р.м. Найвищою вершиною є гора Магура Лімнянська (1021 м). Форми вершин в основному куполоподібні, посічені притоками річок Дністер, Стрий та Стривіг.

Верхньодністровські Бескиди покриті хвойно-широколистяними лісами. Значна частина території розорана. В той же час, масив є районом рекреації. Як і загалом по Карпатах, тут зустрічаються родовища нафти, кам'яної солі, озокериту, джерела мінеральних вод (Східниця, Трускавець, Борислав, та інші).

Стрийсько-Сянська Верховина

Цей масив орографічно до Східних Бескид не відноситься, проте межує з ними. Стрийсько-Сянська Верховина є в основному низькогірною частиною Українських Карпат (південь Львівської області). Масив знаходиться у верхів'ях річок Сяну, Стрию та Опору. Найвідомішими і в той же час найвищими вершинами тут є гора Пікуй (1405 метрів н.р.м.) і гора Тростян (1232 метри н.р.м.), на схилах якої є багато гірськолижних трас.  Хребти простягаються з південного-сходу на північний-захід і розділені долинами (Сянська, Турківська і Боринська) з чітко вираженими терасами.

Лісистість регіону становить майже 50 %. Домінують смерекові ліси, трапляються також бук та ялиця. Низькогірна частина Стрийсько-Сянської Верховина добре освоєна людьми, розорана (рілля займає 23 % території). На території масиву є два ландшафтні заказники державного значення - це Бердо і Пікуй.